«Але далі давайте навіть не припускати». Російські ЗМІ про Україну

Перша зустріч делегацій США і РФ у Саудівській Аравії ще не розпочиналася, а «Комсомольская правда» вустами кремлівських політологів уже щосили сурмила, що «Київ зробить усе, щоб зірвати переговори». Професор московської Вищої школи економіки Марат Баширов в інтерв'ю газеті зарозуміло заявляє, що відносини РФ зі США настільки потеплішали, що «можна чекати швидкого повернення SWIFT і зняття деяких санкцій». «Самим США вигідно повернути нас у цю систему!», - запевняє кремлівський професор...

«Тут ми знову впираємося»

Баширов тішить «Комсомольскую правду», що переговори РФ зі США мають «найвищий рівень», «опрацювання і порівняння позицій між США і Росією вже відбулося, точки дотику знайдено».

«Цей результат закріпили розмовою Путін і Трамп і ось приступили до реального обговорення деталей мирного врегулювання. За пунктами. Крім того, у цих переговорів буде ще один, не найочевидніший рівень. Коли Путін або Лавров говорять - вони говорять за Росію. А коли США пропонують умови, вони говорять за себе, Україну, Європу, НАТО. На кожному етапі їм потрібно опрацьовувати дорожню карту виконання тих чи інших зобов'язань, які вони на себе беруть. А днями, під час Мюнхенської конференції, виявилося, що просто розмахувати дубиною і погрожувати союзникам не вийде. Ініціативи Вашингтона зустріли найсерйозніший опір і з боку Європи. Тому США після обговорення в Ер-Ріяді будуть переробляти план, як реалізувати те, що вони можуть пообіцяти Росії. Тому що просто запросити до столу переговорів Європу поки що неможливо. Надто вже в них різні позиції», - витіювато пояснює Баширов.  

Водночас він запевняє, що США не вестимуть «паралельних переговорів» з Україною, а Зеленський буде присутнім в Ер-Ріяді тільки тому, що «викликаний туди як консультант: частина зобов'язань, які можуть узяти на себе США в діалозі з нашою делегацією, стосуються України».

«І із Зеленським обговорюватимуть можливості тих чи інших рішень щодо вже обговорених Росією і США позицій. Він буде висловлювати свою думку. Але кінцеве рішення все одно диктуватиме Вашингтон. Важливо розділити: США ведуть переговори з Росією про мир, про майбутнє, про безпеку. З Україною в них будуть зовсім інші переговори на зовсім інші теми», - наполягає московський професор.

Водночас він боїться, що «Київ зробить усе, що зможе, щоб зірвати переговори».

«Тому що для Зеленського приблизно кожен пункт можливої мирної угоди означає політичну смерть і несе величезні ризики. Мирні рішення означають загрозу і втрату джерела доходу і для політичних еліт, які стоять за Зеленським. Ще менше вони сподобаються солдатам, які вмирали за ЗСУ. Усі вони відчують себе обдуреними. Але все-таки Україна - зламана, залежна держава-наркоман, тому безпосередньо чинити опір волі США неможливо. Залишаються провокації, міжнародні скандали та інші брудні ігри. А на офіційному рівні - їхати в Ер-Ріяд, проковтнувши власні слова, що ніколи туди не поїдеш, як і сталося із Зеленським», - самовпевнено заявляє Баширов.

І продовжує: «США відкрито говорять, що України в НАТО не буде. Але тут ми знову впираємося в питання дорожньої карти Трампа. Північноатлантичний альянс, звісно, має неймовірну залежність від Пентагону в усьому: озброєннях, фінансуванні, його флот майже повністю належить Америці. Але НАТО - самостійна організація, яку США мають змусити підкоритися. Наприклад, ухвалити офіційний документ про те, що Україну ніколи не приймуть до НАТО. Але зараз давати подібних гарантій США не можуть».

Першу зустріч делегацій США і РФ в Ер-Ріяді Баширов називає «підготовкою до переговорів на рівні президентів, і якщо все пройде добре, може бути оголошено про зустріч Путіна і Трампа».

«Але що стосується переговорних позицій двох країн, взаємних поступок, звичайно ж, ми навряд чи щось дізнаємося. Уже те, що ми дійшли до цього етапу, може свідчити про те, що сторони йдуть на поступки і чують одна одну. Але далі давайте навіть не припускати. Дипломатичний процес такого масштабу любить тишу. І будь-яке необережне припущення може зіграти проти нього. Тому давайте просто почекаємо», - невпевнено підсумовує московський професор.

 «Трамп хоче, в ЄС не хочуть»

Урядова «Российская газета» опублікувала думку члена Ради Федерації РФ Олексія Пушкова. «Українська криза, яку Європа викликала власними діями, самовпевнено вважаючи, що вітер історії дме в її вітрила, вже дорого їй обійшлася, а обійдеться ще дорожче. Ціна української авантюри для Європи буде, безсумнівно, велика», - заявляє Пушков.

І «аргументує»: «По-перше, вибравши ще в 2014-2015 роках Україну замість Росії як партнера, Європа вже заплатила величезну ціну, зовсім нічого не отримавши натомість. У підсумку вона позбавила себе недорогого російського трубопровідного газу і російської нафти, що викликало глибоку кризу німецької економіки, яка доти успішно відігравала роль локомотива всієї економіки ЄС. Старий континент позбавив себе російського ринку, прибутків від інвестицій, прольотів через територію Росії і прикордонної торгівлі. У підсумку пішли вниз економічні показники й інших країн Європи. У першій десятці провідних економік світу Німеччина відійшла на 5-те місце, пропустивши вперед Росію, а Франція і Британія скотилися на 9-те і 10-те. Останніми роками кілька країн ЄС показували негативне або нульове зростання».

На підставі яких даних він дійшов таких категоричних висновків, Пушков ніяк не пояснює. Але продовжує також переконувати: «По-друге, ліберальна Європа несподівано для себе, але цілком передбачувано після перемоги Трампа з розгону влетіла в кризу у відносинах із новою адміністрацією США... Трамп і раніше не надто любив євролібералів, надаючи перевагу Вікторові Орбану, а тепер взагалі думає на переговорах щодо України обійтися без них. По-третє, щодо українського питання і щодо Росії між Трампом і керівниками ЄС - розлом, якщо не прірва».

«Трамп хоче завершити непотрібну йому війну, щоб зайнятися важливішими для США справами, в ЄС не хочуть. Трамп хоче переговорів із Путіним - у ЄС не хочуть. Трамп хоче відновити відносини з Москвою - в ЄС не хочуть. Трамп хоче домогтися врегулювання - в ЄС хочуть його зірвати і продовжувати війну», - заявляє «сенатор» Пушков, грубо спотворюючи реальний стан справ.

Він наполягає, що з часу створення НАТО Європа «покладалася на американську ядерну парасольку, розгорнуті в Європі значні військові контингенти США, величезний американський військовий бюджет і надійні поставки озброєнь».

«І ось тепер усе це може опинитися під питанням. І через що? Через Україну, яка нічого не здатна дати Європі, крім провокування Росії! Через Україну - цю вічну спокусу європейських колоніальних держав, куди вони весь час приходили, і де вони завжди програвали. Від короля Швеції Карла 12-го, який програв під Полтавою, до Адольфа Гітлера, який спершу схопив Україну, а потім був змушений тікати звідти аж до Берліна», - приплітає Пушков історичні факти, які не мають жодного стосунку до нинішньої реальності.

Пушков намагається комусь довести, що «перед обличчям переговорів між Москвою і Вашингтоном Європа зазнає величезного політичного приниження».

«Уявивши, що вона править половиною світу, вона, як стає зрозуміло, не здатна зіграти вирішальну роль в Україні - ні у військовому, ні в політичному плані... Євролідери хочуть спрямовувати перебіг подій, але у них недостатньо ні ваги, ні важелів. Втративши підтримку США, вони намагаються балансувати на одній, слабкій нозі, втративши свою головну опору. По ЄС з його амбіцією стати одним із головних політичних центрів світу завдано нищівного удару», - переможно заявляє кремлівський «сенатор».

«Переговори щодо України йтимуть не в колись нейтральних Женеві, і не в Гельсінкі, і не в Парижі чи у Відні. Женева вже не та, слава Гельсінкі в минулому - тепер це лише невелика столиця невеликої північної країни. Вісь світу пішла в бік від Європи: переговори почнуться в Ер-Ріаді. Знак часу. І за все це Європа має «дякувати» своєму бездумному керівництву. Гірше розіграти європейську партію в 21-му столітті навряд чи було можливо», - уїдливо підсумовує Пушков.

«Якраз у дусі Ялтинської конференції»

Колишній секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев, який нині обіймає посаду помічника президента РФ і глави Морської колегії Росії, дав інтерв'ю газеті «Аргументы и факты» під гучним заголовком «Конфлікт завершиться перемогою Росії». 

В інтерв'ю Патрушев роздає наліво і направо потиличники всім російським недругам, наприклад, злиться через те, що «сьогодні під виглядом підтримки України англійці разом з іншими країнами НАТО намагаються окупувати українські землі для довгострокового протистояння з Росією і перетворення Чорного моря, а заразом і Балтики у внутрішні акваторії НАТО». 

Відповідаючи на запитання, «чи входить у плани Москви збереження української державності», Патрушев не моргнувши оком заявляє: «Якщо згадати історію, то можна побачити, що на відміну від багатьох західних держав, Росія не забирала нічию державність, а лише допомагала її зміцнювати, захищала суверенні країни і в разі зацікавленості незалежних націй приймала їх до свого складу, забезпечуючи безпеку і процвітання. Це вигідно відрізняє нашу країну від тієї ж Англії чи Франції».

«Незважаючи на те, що Україна була свого часу створена багато в чому штучно, Росія після розпаду СРСР поважала її суверенітет і робила все для зміцнення добросусідських відносин. Захід же перетворив Україну на свій протекторат, який став плацдармом для підготовки антиросійської агресії. За такого підходу державність України стала настільки хитка, що спирається лише на підтримку з-за кордону», - лицемірно нарікає помічник Путіна.

«У київської хунти немає опори на власний народ, президент країни нелегітимний, неонацистська влада тримає громадян України в рабській покорі під страхом позбавлення життя. Підкреслю - ніхто не зробив стільки для знищення української державності, скільки Зеленський і його підручні. І, звичайно, їхні покровителі», - заводить Патрушев стару платівку.

«Зміцнюючи неонацистський київський режим і його збройні формування, транснаціональні англійські та американські корпорації не приховують свою зацікавленість в отриманні безперешкодного доступу до природних ресурсів - рідкоземельних металів, нафти, газу, вугілля, родючих ґрунтів. Населення України, її промисловість, міста і загалом майбутнє цієї країни англосаксів не цікавлять. При цьому основними винуватцями руйнувань в Україні є країни Євросоюзу, які без оглядки фінансують ЗСУ і постачають озброєння. Очевидно, на вимогу США європейці будуть розщедрюватися ще активніше. Проте їхні військові витрати триватимуть до певного часу, адже немає жодного сумніву в тому, що конфлікт завершиться беззастережною перемогою Росії. І тоді Євросоюзу доведеться витрачати ще більше грошей, але тепер - на відновлення зруйнованої економіки та інфраструктури України», - з усією кремлівською суворістю проголошує Патрушев.

«Антиросійський і проукраїнський порядок денний, що просувається в Мюнхені, продемонстрував розкол, що розростається в стані західників. Очевидно, що в доступному для огляду майбутньому одна група країн солідаризується з київським неонацизмом і буде до знемоги допомагати Києву, інша - займе нейтралітет, а третя - створить коаліцію по боротьбі з неонацистською і мілітаристською ідеологією, якраз у дусі Ялтинської конференції», - пафосно, але малопереконливо підсумовує Патрушев.

«Надії не мають підстав»

Колишній голова правління російського банку «ФК Открытие» (у 2018-2022 роках) Михайло Задорнов виступив у мережевому виданні «РБК» із прогнозом післявоєнних «соціально-економічних наслідків» для Росії та України.

Його насамперед, звісно, турбують російські втрати від війни.

«Насамперед це збереження життів. Немає нових поранених, немає нових жертв, менше людей із посттравматичним синдромом. Це насправді ключовий ресурс для нашої країни. Доступні трудові ресурси Росії за 2022-2024 роки, крім військових дій, скоротилися приблизно на 2 млн осіб через демографію: на пенсію щорічно йшло значно більше людей, ніж вийшло на ринок випускників шкіл, коледжів і вишів. Було призвано, за офіційними даними, для участі в СВО за три роки щонайменше 1,1 млн осіб (330 тис. мобілізованих восени 2022 року, 350 тис. і 420 тис. контрактників у 2023-му і 2024-му). Приблизно 550 тис. осіб із цивільних галузей перейшли працювати в оборонно-промисловий, і щонайменше 500-600 тис. молодих росіян явно працездатного віку виїхали за кордон... Отже, ресурс, який найбільше потрібен Росії і в ці, і в наступні роки, помітно скоротився», - констатує Задорнов.

Апелюючи до конкретних цифр, Задорнов підкреслює: «Без закінчення СВО бюджет не збалансувати. Збалансований бюджет - ключовий фактор перемоги над інфляцією. Тільки ЦБ і тільки підвищенням ключової ставки та обмеженнями на зростання кредитування з нею не впоратися».

«...Для Росії закінчення СВО означає збереження життів, збільшення - і доволі швидке - трудових ресурсів, перемогу над інфляцією через збалансованість бюджету, деяке зміцнення рубля і ресурс для подальшого розвитку, як економічного, так і соціального», - упевнений Задорнов.

І дає прогнози щодо ситуації в Україні: «Для України, економіка якої втратила майже 30% у 2022 році, а потім дещо зросла, згідно з даними МВФ, на 5,3% у 2023 році та на 4% у перші три квартали 2024 року, ключовим питанням для подальшого розвитку також є життя людей і чисельність населення на території, підконтрольній Києву. Річ у тім, що зараз за кордоном продовжують перебувати 9 млн українців (22% від населення країни у 2022 році). Найбільша кількість у Польщі - приблизно 2 млн, понад 1 млн у Німеччині, 200 тис. у Великій Британії, багато хто в Румунії та Канаді. При цьому, за досить репрезентативними опитуваннями, зробленими в Німеччині та Великій Британії, 70% тих, хто виїхав туди, здебільшого жінок і дітей, хочуть усілякими шляхами залишитися в країнах, де сьогодні перебувають, тому що не бачать безпечного майбутнього в Україні. Тому терміни закінчення воєнних дій для України - це не тільки збереження життя і здоров'я військових, які перебувають на фронті, а й насамперед шанс повернути хоча б частину біженців. Для України, напевно, це ключове питання збереження не тільки економіки, а й самої країни, її розвитку. Що раніше буде закінчено військові дії, то більше шансів на повернення в країну якоїсь частини населення».

«Друге. Незважаючи на економічне зростання і понад $40 млрд золотовалютних резервів, Україна повністю залежить від зовнішньої допомоги у фінансуванні не тільки оборонних, а й бюджетних видатків. Від допомоги насамперед Євросоюзу, потім Сполучених Штатів Америки і також міжнародних фінансових організацій, оскільки значна частина цієї допомоги йде через МВФ і Світовий банк. Зовнішня підтримка закриває до 40% бюджету, тому без прямої зовнішньої допомоги економіка України існувати не може. Тому однією з умов припинення конфлікту в Україні для неї є продовження цієї допомоги, яка, мабуть, буде поступово зменшуватися на горизонті двох-трьох років, поки економіка не запрацює самостійно. Судячи з уже ухвалених рішень, європейські країни, Великобританія і меншою мірою США готові надавати підтримку українському уряду», - зазначає Задорнов.

«Третє, і це дуже важливо, - Україна отримує шанс на відновлення інфраструктури та економіки», - вказує він, але тут же категорично заявляє, що «надії українського керівництва, що платити за відновлення зруйнованого буде Росія, не мають підстав».

«Росія навряд чи зможе повернути в доступному для огляду майбутньому свої золотовалютні резерви, але й спрямувати їх легально на відновлення української економіки не вдасться. Вони так і залишаться в невизначеному статусі в середньостроковій перспективі. Росія ніколи не платила репарації, і немає жодних політичних умов, щоб це сталося зараз», - чомусь вважає Задорнов.

На його думку, «джерелом фінансування відновлення України стане, ймовірно, якийсь європейський фонд, створений Євросоюзом і Великобританією за прикладом фонду на відновлення європейської економіки після ковіду».

Водночас Задорнов скептичний: «Треба сказати, що варіант реалізації «плану Маршалла», тільки вже не для Європи, а для України, має певні шанси на успіх. Але може бути й інший розвиток подій - за прикладом колишньої Югославії, коли після закінчення воєнних дій у Хорватії, Боснії і Герцеговині інтерес до Югославії та вкладень у Балкани поступово зійшов нанівець. Інші події відсунули увагу, як це часто буває у світі та в житті. І чи буде надано необхідний обсяг підтримки Україні в наступні 5-10 років, велике питання».

«Справа не тільки в талантах політичного керівництва України. Усе визначатиметься світовими трендами, які ми побачимо в найближче десятиліття. Багато чого залежатиме не тільки від керівництва України, а й від її суспільства: наскільки воно буде готове виробити виразну програму відновлення, розвитку країни і її послідовно реалізовувати», - вважає Задорнов.

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»